Інтерв'ю з лідером рок-гурту "МЕРІ" про зимовий відпочинок і гірськолижні траси Карпат

Интервью с лидером рок-группы "МЕРИ" о зимнем отдыхе и горнолыжных трассах Карпат
15.11.2021

Не за горами новий гірськолижний сезон, і тому хотілося б поговорити про гірськолижні курорти в Карпатах. Так трапилося, що в нашій команді не було лижників, тому ми звернулися до сторонніх експертів. І цього разу у нас зірковий експерт – лідер відомого українського рок-гурту "MERI" – Віктор Винник (не спутайте з Олегом Винником). Насправді, Віктор вже давно є прихильником цього активного дозвілля. Що ж, сьогодні він вперше з’являється як наш експерт з зимового відпочинку, тому ми будемо говорити не лише про лижі, а й про гірськолижні курорти в Карпатах.

– Вікторе, коли ти вперше катався на гірських лижах?

– Мій перший маршрут – Гошівська гора на курорті Трускавець. Пам’ятаєте цю гору за залізничним вокзалом? Ви не знаєте, що там було в середині 80-х років. Весь схил гори був вщент забитий людьми. Я не бачив такої кількості на жодній з сучасних трас. Там спускалися всі: від дітей до літніх людей. І це період без Інтернету та соціальних мереж, тому й така дуже висока активність. Деякі професіонали навіть приїздили покататися. Звісно, сьогодні я розумію, що то була не гора, а невеликий пагорб. Зараз ви там вже не покатаєтесь, тому що там є городи, а нещодавно збудована й копія Христа як в Ріо-де-Жанейро. Але тоді там був справжній "движ". І я там жив в будинку поруч, тобто моє життя проходило там над гірськолижною трасою. Пам’ятаю, як з’їдеш з того схилу, а потім плентаєшся з півгодини назад. Під час сходження з кимось можеш зіткнутися, але то все рівно було задоволення нашого радянського дитинства. Також їздив до діда у село Жденієво кататися на лижах. Це вже був справжнісінькій зимовий відпочинок в Карпатах! Величні засніжені гори та галявини між смерек. А у діда тоді були так "правильні" саморобні букові лижі, тому що їх там ніхто не купує, а виготовляє сам.

– А коли ти вперше встав на гірські лижі?

– Це було як раз на початку нового століття. Мій друг Миросик Федюшка, який зараз вже живе у США, підсадив мене тоді кататися на лижах. Мої лижі спочатку були жахливими. У когось десь позичив. Але то були вже справжні гірські лижі з лижними черевиками. Насправді Мирослав був також першим наставником. Звісно, не все відбувалося так гладко: я їхав, падав та вставав, знову починав їхати, падав, та знову підводився. Та все одно воно нічого не мало спільного з тим, де й на чому доводилося кататись раніше. Гірські лижі зимою – це така річ, якою або відразу захворієш, або залишишся рівно душним. Я ж тим всім захворів. Така свобода, така краса навколо – я ні на що не обміняв би. Ну, з часом обзавівся вже своїми лижами та екіпіровкою до них.

– Яка траса була перша на гірських лижах?

– Як це прийнято в нашому краї, все почалося на горі «Політех», яка на в’їзді в село Славське. Чим ця гора відрізняється? Вона не складна, але водночас має цікавий рельєф. Існує дуже довгий фрагмент, але також є можливість зрізати, маневруючи між ялинок і об'їжджаючи навіть будинки що знаходяться біля траси. І там є два варіанти підняття на вершину. Перший – це бугель, а другий – всюдихід радянський УАЗ. Так місцеві жителі заробляють на туристах.

– Що було далі після Політеха?

– Після того, як я вже мав певний досвід з Політеху, мене запросили до Тростян (Тростянська гора у Славську). Що я тут можу сказати, це вже зовсім інший рівень: височенна гора, круті та абсолютні траси. Не скажу, що мені було страшно. Однак, коли я вперше піднявся на неї, постало питання "а навіщо я сюди забрався". І навіть сьогодні я часто зустрічаю там людей (оскільки я часто на неї приїжджаю), які незважаючи на попередження, що краще не варто це робить, але все одно піднялися наверх. І який для них то атракціон тримати лижі та черевики в руках і цілий день сходити униз. Це весело, та це й правильно, тому що я бачив людей, які вперше стали на лижі та на прямих ногах відразу і вниз. У більшості таких випадків все не закінчиться добре. У мене також був неприємний випадок: я зламав там лижу, на Тростяні. Добре, що добре закінчилося та без переломів, але не розумію як, та лижу все ж зламав. Тож потім спуститися з середини гори – це був чудовий досвід. Але, знову ж таки, це ніщо в порівнянні з тим захопленням від катання.

– Трасу Тростян підкорив. Які були наступні крок у підкоренні трас?

– Потім, приблизно 10 років тому, ми з рок-групою опинилися на Драгобраті. Хоча, на жаль, ми там не їздили на лижах. Хоча на вулиці був лише жовтень, та по вуха у снігах ми зняли кліп до пісні «Кіс на біс». Та незабаром у селі Плав'є по трасі Київ Чоп перед перевалом відкрився курорт «Плай». До речі, це неподалік від мого села Сможе, де я вперше знайомився з лижами. На мою думку, це класний захоплюючий спуск та дуже хороша інфраструктура поряд. Його не випадково називають «Маленький Буковель». Позитивним моментом я б також відзначив той факт, що все близько біля траси, і вам не потрібно нікуди їхати. Раніше велика проблема була на дорозі до Славського, бо дороги там практично не було. Потрапити туди – це важка праця. Сьогодні, слава Богу, ця проблема вирішена. Але Плай виграє, тому що вам не потрібно нікуди повертатися з дороги. Припаркувався, та ти вже на горі. Відмінний 4-місний підйомник гарантує, що тут не буде черг. Але є і недоліки. Звичайно – це вартість, а також – це дуже маленька гора. Якщо для підйому знадобиться до 10 хвилин, то з’їжджаєш менш ніж за хвилину, незалежно від того, як ти не стараєшся їхати повільно. Тут навіть жартували, що прийшли на підйомнику кататись. З іншого боку, часто піднімаючись у крісельному підйомнику, можна дати ногам відпочити. Порівняно з Тростяном, там весь час на ногах, спочатку по схилу вниз, а потім бугельним підйомником на ногах їдеш вгору. Ноги так дуже втомлюються, та в кінці дня ви їх не відчуваєте. Це навіть небезпечно.

– Де вдалося покататись за кордоном?

– Близько чотирьох років тому, завдяки своїй сестрі, я отримав чудову можливість покататися в Альпах протягом тижня. Гірськолижний відпочинок на курорті Шамоні Монблан, який свого часу першим в історії прийняв зимові Олімпійські ігри і також є концентрацією найвищих вершин в Альпах. До речі, це перехрестя Франції, Італії та Швейцарських Альп. Також вони відомі ще й одним трагічним інцидентом. Тут на лижах розбився відомий гонщик Формули-1 – Міхаель Шумахер.

– І як кататися в Альпах, порівняно з карпатськими горами?

– Ви розумієте, що це незрівнянно. І річ навіть не в самому катанні, а в таких різних горах. Ви стоїте на горі і дивитесь на гору, погляд піднімається все вище і вище. А неба все немає і немає. Зрештою, Монблан-це територія з п’ятитисячниками і це інші враження. Першого дня я лише дивився на схили й величні гори. Ми тоді проживали в красивому номері з панорамними вікнами, від яких я просто не відходив. Все навколо було дуже гарне й красиве. Щодо інфраструктури, то вона організована не по-нашому. Гірськолижні спуски, порівняно з карпатськими горами, просто величезні: від 3 до 5 кілометрів. Також варто зазначити, що зовсім інша лижна культура катання. Якщо ви побачите хамовитих лижників, то це впевнено будуть або наші, або російські відпочиваючі. В цілому Альпи залишили неймовірні відчуття і я знову мрію туди потрапити.

– Вікторе, ти катався у Буковелі? Та які твої враження від нього?

– Нарешті у минулому році я ще раз там побував. Хоча відпочивав там і раніше, але досить мало, тому ще не міг толком все оцінити та зрозуміти. Але цього разу я там катався чотири дні, і за цей час зміг визнати, що найкрутіший гірськолижний курорт України – це Буковель. Хоча він дуже дорогий, у нього майже 70 кілометрів лижних трас, що хоч якось виправдовує його вартість. Всього на Буковелі є три гори, і знайомство з типами трас займає деякий час. Але орієнтування з логістикою організовано досить розумно, тому ви можете швидко все оцінити. Є прості маршрути для спуску, а є і складні. До речі, чим вище, тим краще, бо там менше "чайників". Мені подобається, що ретраки працюють усю ніч, тому там не може бути, що покриття схилу буде неякісним. Це "круто".

– Які в Карпатах є інші траси та яке від них враження?

– Останнім часом їх повідкривалося багато. Усе Закарпаття всіяне гірськолижними трасами. В Яремчі та Ворохті, тобто на Гуцульщині, траси відновились. Навіть на курорті Трускавець у прикарпатських горах з’явилася Буковиця. Щодо якої – це хороший вибір для новачків, які приїжджають відпочивати до Трускавця чи Східниці. Всього пара кілометрів і ви вже на схилі. До недоліків відноситься дуже короткий спуск, тому якщо ви добре катаєтесь, то цей напрямок буде нецікавим. Але все рівно, там можна відшліфувати деяких елементи в катанні і врешті-решт проводити час на свіжому повітрі. Найголовніше, що всі ці траси доступні за досить низькою ціною. А коли приїдете зі своїм спорядженням, то це буде подвійна економію.

– А щоб ти побажав лижникам, котрі збираються покататися на лижах у Карпатах?

– Треба час наповнити змістом, тому що він дуже швидко збігає. Тож бажаю всім гарного сезону та повернення без травм.

Таке чудове вийшло інтерв’ю й враження про зимовий гірськолижний відпочинок в Карпатах, людини, яка любить не тільки музику, а й закохана в гори та гірські лижі. Однак ми не будемо відмовлятись додавати конкретики. Тому й закликаємо керівників гірськолижних курортів до співпраці у оглядах з тестування трас, щоб познайомити Інтернет-аудиторію з характеристиками кожного гірськолижного курорту та інфраструктурою навколо цих чудових місць. Тому ми сподіваємось продовжити подібні огляди.

Читайте також

Відгуки до матеріалу

Авторизуйтесь для того, щоб залишати свої коментарі та голосувати: Авторизація

Реклама

Відео

Інше відео

Реклама

Facebook